МЕФ мука МЕФ Якутск МЕФ

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

А, братаны, шмарацуйте! Пасылайте пиплу, я на базаре, о моей самой верткой посылке. Вон оно как получилось: одним кривым днем я решил скататься в рэперский мир, и решил я сразу зашутить попов в церкви. Но прежде чем вас позабавить, решил я немного закладок сплавить и размяться. Да поможет мне хороший настрой и навороченный бит! Ну и ладно, поехали. Сел я в свою кучерявую опель-вафлю и поехал в старый добрый магазинчик, где всегда можно найти все, что нужно. Магазинчик этот – настоящая лавочка девяностых, где каждый наркоман найдет свои радости. Батониться на том месте – одно удовольствие! Подхожу я к прилавку, и тут главный дилер заливает своей присутствием. Ну, конечно же, это был мой самый лучший друг – Жека. Мы с ним с детства катаемся – он как раз по прошлому рэпер был, вполне разбирается в фишках. – Привет, братан! – кричит мне Жека. – Ты что, опять в поискуху? – Да, вот настроился немного поварить, – отвечаю я, не скупясь на молодежный сленг. – У меня есть парочка закладок, которые как раз по теме, – говорит Жека. – Бери, не пожалеешь! Слушай, братан, как я купил этот мефедрон, так я и проспорил! Вот ты только послушай, а то, даром что ли! Я взял эти закладки, они были обернуты в яркую бумажку с психоделическим рисунком. Такие вещи лепят наркоманы, а мы – не исключение. Пощелкав банкноткой взять взаймы, я заплатил Жеке за свои новые радости и выбрался из этого магазинчика, чувствуя себя под наркотой даже без употребления. Ну что ж, время погрузиться в эйфорию! Включил я свою любимую музыку, разжег сигарету, чтобы задымить комнату, чтобы все было по-митчелловски. Теперь я готов к анпакингу. Поможешь, Бог? Вот она, друзья! Прекрасное место для разделки: мой крошечный столик, утыканный конопляными семечками, и жареная куриная ножка, чтобы не было голода. Ну, что, погнали! Открываю бумажку аккуратненько, чтобы не разорвать, и вижу – вот она, моя долгожданная магия. Немного просыпается, что-то шуршит, а потом появляется небольшой кучерявый белый порошок. Мяу, мяу! Возможно, я выбравшийся из рая на 7-м этаже. Ну что ж, погнали! Тут пробует меня травить соседка. Зажгла она свое смешное обличье и спрашивает: – Эй, рэпер, запаришь мне одну травку? – Смотри, девчонка, я сегодня не до этого, у меня своя шухерская тема, – отвечаю я, никак не отвлекаясь от своего мескалинового наслаждения. Итак, розовый порошок на столе, человек в позе кочевника, и ни о чем не думаю, кроме того, как проникнуть в высшие сферы сознания. На лице появляется улыбка, в ушах звучит бит, а в голове – чудесное эйфорическое состояние. Аккуратненько, братаны, аккуратненько не батониться! Нам и так неплохо сегодня. Давайте уже в церковь! Я с отвисшей подбородкой и возвышенным настроением направляюсь в священное место. Пройти сквозь столбы – никаких проблем. Я запущен в своем мире, и мне не важно, кто тут главнее – пастырь или я. Когда смотрю на этих попов, они словно живые марионетки. Глядя на них, я понимаю, как им невезет – не могут они понять, что настоящее наслаждение – в наших закладках. Все, что им остается – дать мне свое внимание и проявить организованность. Попы, я вас рассмешу! Я просто буду там сидеть и смотреть на вас, и вы не сможете уйти! Ведь у меня в голове танцует эйфория! Так я и сделал – устроился в пятьдесят оттенков серого и наблюдал, как попы молятся, проповедуют и стараются впечатлить посетителей. Люди, пришедшие в церковь с надеждой найти ответы на свои вопросы, не догадываются, что я тут, сидя на последней скамеечке, выше всех наркотиков. Поспать бы сейчас, подумал я, но сердце бьется так громко, что невозможно не заметить. Вот такое у меня настроение – в голове праздник, а в сердце – радость. Помните, друзья, всегда нужно батониться, не бояться пробовать новое, общаться с интересными людьми и делиться секретами. Ну а нам – пока встречи! Я остаюсь в своем рэперском мире, где закладки, анпакинг и эйфория – ежедневное явление.